Леся Михайлівна Павлів народилася 10 січня 1949 року у селі
Підкамінь Рогатинського району Івано – Франківської області. Після закінчення
Київського педагогічного інституту викладала українську мову та літературу у
Стрийському технікумі механізації і електрифікації сільського господарства. Актриса
народного самодіяльного театру, член
першої Ради відродженої «Просвіти» в місті Стрию.
Перша
поетична збірка Лесі Павлів «Не покидай мене любове» побачила світ у 1990 році. Творчий успіх
додав наснаги до праці. Вона пов’язує свою долю з літературно – мистецьким об’єднанням «Хвилі Стрия».
У 1993 році у
виходить друга її книга «На перехресті вітрів», пройнята духом
безмірної любові до рідного краю і його
жителів. Зі змісту творів книги можна зробити висновок, що найсвятіші
животоки поезії Лесі Павлів – батько і мати, діти, дім і поле – такі одвічно
звичні образи і такі невичерпні для
натхнення…
Йшов липень, І липою цвіло Моє село. Краяни співом забавлялись - Петрове свято звеселяли, Та й діти щедро петрували, А десь далеко, десь
далеко Моє дитинство мандрувало…
Проголошення Незалежності України додало творчого
натхнення. З’являється нова поетична
збірка Лесі Павлів «Мелодії мого краю» (1994), яку вона присвятила своїм
батькам.
Двічі
(1991 – 1995 роках) поетеса
виїжджала за межі Батьківщини. Вона побувала у Нью – Йорку, Чикаго,
Вашингтоні, знайомилася із життям і
традиціями української діаспори в США. Виступала перед студентами та
учнями шкіл. Там з-під її пера вийшли нові вірші:
«Діти рідної землі», «Україні», «Доля вічної миті» та інші. І
все ностальгія за рідним краєм, отчим домом, друзями перемогли, Леся Павлів
повернулася на Батьківщину, пережиті почуття
і роздуми послугували основою нових ліричних творів.
Ні,
більш не хочу чужини:
Вона
холодна і терпка, бо мучить…
Але
я вперта, з власної вини
Той
мед життя я скуштувати мушу.
Та рвусь в безодню клопотів і мрій,
Де виглядаю днину гожу,
Короткий
зримий час – рятунок мій!
Без України я не можу…
У
цей час з’являється низка нових збірок поезій: «Коли десь заплаче скрипка» та «Океан душі моєї», «Ти повернув мене у
юність», «Симфонія Чорного моря», а також книги для дітей «Я маленька
українка», «У рідній хатинці », «Ой та
зимонька - зима», «Пісня про Яринку», «Вірні друзі», «Солодка потіха». Це вже був 2005 рік. А в
2008 році вийшла нова її книга «Сонечко
в хаті».
У
співдружності з місцевими композиторами стала авторкою багатьох українських
пісень, які звучать у рідному краї.
У 2012
році вийшов друком науково – методичний посібник «Поетичний
світ Лесі Павлів», який підготувала кандидат педагогічних наук С.Євсеєнко.
Посібник розкриває грані її поетичного
таланту, тематику її поезій, особливості художньої мови.
Леся Павлів – делегат I Всеукраїнського з’їзду «Союзу українок» у місті Києві, делегат IV, V
і VI з’їздів Національної спілки письменників України,
бере активну участь у роботі управи Львівської обласної організації НСПУ
як її членкиня, подорожує країною, часто
відвідує школи, знайомить дітей зі своєю творчістю.
Перечитуючи її твори, дивуєшся, як прості,
житейські речі стають дорогими і незвичайними, коли серце не байдуже, а душа
не мовчить.
