Вівторок, 07.12.2021, 02:25Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Бібліотеки ЦБС
Для користувача

Михайло Мандрик


      Михайло Мандрик народився 3 лютого 1931 року в селі Підгірцях на Ходорівщині. Ріс і виховувався у свідомій селянській родині: батько Дмитро і 4 молодші брати були членами "Просвіти" і підпільно членами ОУН. З дитячих літ був залучений до культурно-просвітницької роботи у селі. Освіту здобував у середній школі м. Ходорова (закінчив у 1950 р.), Дрогобицькому учительському інституті та Львівському державному університеті.

  39 років пропрацював педагогом у селах Ходорівщини, Новому Роздолі та Стрию. За педагогічну працю присвоєні звання "Відмінник освіти України", "Вчитель-методист", "Вчитель вищої категорії".

  У часи "перестройки" був активним учасником національного відродження Стрийщини, обирався заступником голови міськрайонного Товариства української мови ім. Т. Шевченка (1988-1989 рр.), головою "Просвіти" (1990-1993 рр.), членом проводу Руху Стрийщини (1989-1992 рр.), працював директором та членом управи Стрийського Народного Дому, був членом антикризового об'єднання та членом редколегії газети Стрийської організації УНП "Собор" - "Українська перспектива".

    Михайло Мандрик усім серцем вболівав за Україну. Все своє життя він присвятив національному вихованню молоді. Як палкий пратріот України, творчо працював над створенням музею історії Українських січових стрільців у Стрийському коледжі Львівського НАУ.

   Ім’я Михайла Мандрика займає достойне місце серед славних імен Стрийщини.  Його без перебільшення називають літописцем рідного краю, адже залишив нам безцінну спадщину: 12 краєзнавчих та суспільно-політичних книг: на початку 90-х років працював над книгою про Стрийську революцію "Стрийщина: шлях до волі", яка вийшла друком у 1998 р., видав книги "Сторінки "Просвіти" Стрийщини" (1998 р.), "Вулиці міста Стрия" (1999 р.), "Стрийський Народний дім" (2000 р.), "Родина Барабашів зі Стрийщини" (2001 р.), "Підгірці над Дністром" (2002 р.), "Стрийська Бастилія" (2005 р.), "Історія кафедрального собору у Стрию (2007 р.)", "Лірик з бунтарським серцем" (2008 р.). Разом з Віктором Романюком працював над створенням науково-популярного енциклопедичного видання «Стрийщина. Сторінки історії» у 2 томах. Його праця була гідно поцінована. У 2007 році – став лауреатом премії БФ Віктора Романюка за книги «Стрийщина: шлях до волі» та «Повстанська Ходорівщина». В 2018 році – лауреатом міської премії імені Олекси Бобикевича у номінації «Літературна творчість», яка була присуджена авторському колективу у складі Віктор Романюк, Михайло Мандрик (посмертно), Роман Пастух за науково-популярне ілюстроване видання «Стрийщина» в 2 томах.

  

  

     У 90-ті роки Михайло Мандрик займався постановками п'єс: це -  "Прощай, рідна земле" (до 100-річчя української еміграції), "Розрита могила" (за творами Т. Г. Шевченка), "Три удари долі" (про причини смерті Б. Хмельницького), "Карта любові" ( про молоді роки І. Франка), "Рішучий крок" (інсценізація за творами Б. Лепкого), "Князь Ігор" (до 800-річчя "Слова о полку Ігоровім" - першої української художньо-історичної пам'ятки. П'єса ставилась у 1985 р.), "Воля або честь" (про національного героя С. Наливайка).

         Михайло Дмитрович самотужки вивчив музичну грамоту, грав на гітарі, трохрядній гармонії, домбрі, мандоліні і навіть на губній гармошці.  Любив і вмів малювати. Намалював 43 картини, серед них - портрети, пейзажі, жанрові полотна, розписи в Народному домі та Стрийській середній школі №2.     

Він ніколи не знав спочинку, завжди був в русі, у праці, ніколи не зупинявся на досягнутому. Навіть вийшовши на заслужений відпочинок не відпочивав. Жартував: "Старість мене не застане, бо я рідко буваю вдома». Він мав безліч ідей: саме Михайлу Мандрику належить ідея будівництва пам’ятника «Будителям», створення музейного комплексу «Борцям за волю України», музею «Хліба», музею «Просвіти» та музею «Січового Стрілецтва», який став гордістю Стрийського аграрного коледжу і стриян, та ще безліч і безліч ідей, які хотів втілити у життя.

Михайло Мандрик прагнув реалізувати себе у різних сферах творчості. Любив і вмів малювати. Намалював 43 картини, серед них – портрети, пейзажі, жанрові полотна, розписи у Народному домі та ЗОШ №2. Самотужки вивчив музичну грамоту. Грав на гітарі, трирядній гармонії, домбрі, мандоліні і навіть губній гармошці. Дуже любив театр, грав у самодіяльних театрах міста. Автор п’єс, які, як режисер і актор, поставив на сцені Народного дому. Як його директор, робив усе можливе, щоб тут завирувало життя: організовував тематичні вечори, вечорниці, відроджував національні свята та традиції.

Помер Михайло Дмитрович 17 грудня 2010 р. та похований в м. Стрию.

3 лютого 2021 року, стрияни вшановували 90 річницю від дня народження Михайла Мандрика.

Ювілейний портрет Михайла Мандрика (1931-2010) з нагоди 90 річниці від дня народження

27 травня 2021 року на подвір’ї Стрийської СЗШ №2 відкрили меморіальну дошку відомому громадському діячу, педагогу з великої букви Михайлу Дмитровичу Мандрику. Стаття в газеті "ФОРТУНА"

Пошук
Наші ресурси
Територія фахівця
Презентуємо ЦБС
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0