Народився Володимир Тарасович Кепич 5 квітня 1953 року в с.
Нижнє Синьовидне Сколівського району. В 1957році сім’я переїхала на постійне
місце проживання до міста Стрия. Закінчив Львівський політехнічний інститут за
спеціальністю – автоматизовані системи керування. Працював за направленням в
далекому Узбекистані до 1986 року на одному з об’єднань, спочатку в Ташкенті, а
відтак в Акташі Самаркандської області.
Від 1986 по 1988
рік викладав інформатику та обчислювальну техніку у Стрийському ВПУ № 8, школах
міста, міськрайонному центрі зайнятості. Закінчив заочно аспірантуру Львівської
політехніки. Знає кілька європейських мов та есперанто. Займається
громадською роботою. На початку 90-х заснував групу Міжнародної Амністії «України - 3». Приймає участь в діяльності громадської організації Західно – Український
центр прав людини та громадських ініціатив. На
даний час – головний спеціаліст з питань внутрішньої політики міськвиконкому
Стрийської міської ради.
Бажання займатися літературною творчістю народилося ще
в шкільні роки, на цей період припадають перші поетичні спроби. Але серйозно
займатися літературою почав на поч. 90-х, брав участь в «Літературній
вітальні», що діяла в цей час. Пише вірші, прозу, виступає з рецензіями на
твори своїх колег.
Володимир Кепич працює в основному в жанрі новелістики,
надзвичайно малої за обсягом, але за малими картинами нерідко ховається великий
світ: «Вічний Гнат», «Чаїна
зграя», «Дика ружа на мурі», «Посмішка зеленого авто», «Небажана невістка». В
своїх новелах він піднімає найактуальніші проблеми, чутливо відгукується на
людські драми, виступає поборником щирої любові. Твори його мають свою
родзинку, свій характер, вражають достовірністю образів, в них живе реальне
місто з реальними людьми, подіями.
Автор книг «Стояв кінь у любові», «Любов на
порозі вічності», «Great world symphony Orchestra: Україна».
Володимир Кепич
зробив свій вибір і вірний йому у своїй творчості. Філософія його творів
сприйнятна кожній людині. Його стиль – це реалістичність, показ життя без
прикрас, з емоціями, переживаннями.
Він так думає, тим живе і не хоче
лицемірити…