Середа, 23.05.2018, 18:21Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Бібліотеки ЦБС
Для користувача

Микола Іванович


        Микола Іванович народився 27 вересня 1952р. у мальовничому селі Пятничани, що на Стрийщині, у свідомій селянській родині. В селянській хаті майбутнього поета любили українську байку та цінували гарну книжку. А в школі чекала світла брама науки, де перша вчителька розділила перший успіх. Не чекав легкого хліба і після закінчення профтехучилища. Характер загартовував в армії. А коли закінчив службу, надовго кинув якір у Стрийському виробничому управлінні УМГ «Львівтрансгаз», в якому пропрацював більшу частину життя.

Був членом Української Гельсінської спілки, Народного Руху України, “Меморіалу”. Учасник трьох українських Майданів у Києві.

Але у вільні хвилини пан Микола брався за перо. Друкуватися почав 1989 року в альманасі “Хвилі Стрия” та місцевих газетах.

У 1994 році побачила світ перша поетична збірка М.Івановича “Запалити свічу”. Йому вдалося “запалити свічу” власної, щирої, непідробної поезії. У вірші “Праця” поет пише:

У праці піт вкриває спину,

А на долонях - мозолі.

Лиш труд обожнює людину

На даній Господом землі.

А ось рядки з поезії “Кредо”:

Хліб чорний, зароблений чесно,

Хоч важко і в поті чола,

Смачніший за булку чудесну

З чужого стола.

Ще через кілька років у стрийському видавництві “Щедрик” зявляються дві його збірки - “Сколихнуті плеса” (2000р.) і “Золота купальниця” (2003р.). Уже перші книги засвідчили, що Микола Іванович вдумливий і чесний поет. Стала більше зрілою, досконалішою поетика автора. Наводячи відомі рядки Тараса Шевченка “Та не однаково мені...”, він говорить так:

О ні! Та не однаково й мені,

Що буде в Україні після мене.

Чи згинеш з світу, пропадеш в вогні,

Моя Вітчизно, безталанна нене.

Багаттям душевного тепла, пружністю думки про природу і долю людини сповнені вірші “Стихія”, “Помста”, “Татарська могила”, “Балада про криївку”, “Дзвони”. Теплий заряд людських промислів, праця на благо рідної землі- основний лейтмотив його віршів.

Четверта книга поезій “Туга за вирієм” (2006 р.) - це особистий погляд поета на навколишній світ, життя, інтим та ностальгійні нотки за минулим, за тим, що через різні обставини у непростому житті не зміг реалізувати.

М.Іванович дивує вдячного поціновувача свого таланту виходом за короткий період (2010 - 2012рр.) двох збірок - “Рінь рідної річки” та “Мотиви”. Поетове слово живе, сповнене блиску та спонукає до розуміння справжньої любові та краси у відносинах між людьми:

Хіба не щастя мліти від краси,

Яку дарує нам земля?

Хіба не щастя чути голоси

Птахів — зозулі й соловя?

Веселку бачить в крапельці роси,

А в ній гармонію життя?

Від збірки до збірки автор відточував свою майстерність, міцнів його поетичний та прозовий талант.

Перша його прозова книжка “Легенда Пятничан” вийшла в 2014 році.

       

        В першій частині йдеться про церковне життя Пятничан — древнє Євангеліє, чудотворну ікону — Жидачівську Оранту, яку вшановують в його рідному селі, цікаві легенди. Друга частина книги - ліричні вірші, посвяти друзям і знайомим, відгомін його зболеної душі про наше сьогодення.

Плідним став 2016 рік, коли у видавництві “Посвіт” вийшла його книга - “Діаруш, або записки екстреміста”. Ця книга, сторінки життя автора, які він вибрав із своїх записників з 1989 по 2016 рік . За цими спогадами можна вивчати нашу історію.

Творчий доробок Миколи Івановича далеко незавершений, хочеться побажати майстру художнього слова творчих успіхів, нового злету поетичної думки, духовного натхнення.

12.04.2018

Пошук
Наші ресурси
Територія фахівця
Презентуємо ЦБС
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0